Я вихлюпую сни: чорно-білі, з рожевими колами.
В них - ні краплі зітхань,
Тільки тиша... і відчай..... і гріх...
Серце плачеться: зник
З нього промінь надії, відколи
В місті стиглих бажань
Стали яблука падать до ніг.
Пустка місто зміта,
В шумі вітру зриває овації.
Зареве океан, гримнуть гори і сонце спаде...
В снах я вчуся літать
На безлюдні покинуті станції,
Серед інших прочан
Жду Ісуса, Він скоро гряде.
Проростає зерно - дріботинне, гірчичне - у дерево.
Віття-руки - до хмар,
В них гніздяться планети-птахи...
На розлите вино Царство Боже - пелюстками-генами...
Оживає вівтар
І стираються давні гріхи.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Свобода - Людмила Солма
*) Примечание:
*КвAрта (лат. quarta/pars/ четверть) – в т.ч. и фехтовании,
как один из приемов парирования и выпада.
*Иллюстрацией - чужое понравившееся фото из Интернета, авторство мне неизвестно.
*Есть СВОБОДА - умирать
С голоду, СВОБОДА
В неизвестности сгорать
И дряхлеть из года в год.
Мало ли еще СВОБОД
все того же рода... (Н.И.Оцуп 1894-1958)
